Холодне серце

 Було колись одне дівча.Була весела, добра і кмітлива. Любила світ, батьків і друзів.
 Але прийшов такий день лихий і безжальний.І сильно заплакала і сумувати стала. Пішов її батько наверх, до зірок, залишивши саму на одинці.
 Невідразу вона зрозуміла, що сталось, і давно вже напевно затуманений розум, і що робити тепер, незнає дівча. Сумує і плаче тепер в самоті.
 Минули роки, минули часи, тепер це дівча вже неплаче, ні. Неможна плакати з холодним серцем і німою душею.
 Шукає дівча, вже напевно давно того, що немає й ніколи не буде. Шукає і плаче , крізь сльози глядить, питає у мами, а мама незнає.
 З німою душею і серцем холодним, неможна на світі так просто жити. Питає у себе, та нічого не чує. Пита і шука мов мале дівча.
 А серце холодне, холодне й сліпе. Дівча вже давно витерає сльози зі щоки. Давно вже нічого нечує з душі. Бо німа ця душа, занадто сильно кричала вона від болю, від цього сильного й тяжкого болю, що прийшов день і  замовкла душа. Вже нічого не скаже і не розповість. Минули часи, а душа й досі мовчить.
 Холодне серце і досі болить, болить і мовчить, хоча і може сказати.
 Але все боїться, що зможе хтось скривдити. Болить і мовчить, нічого не каже. Навчилось мовчати від сильного болю. Коли він затихне, коли вгомониться? А холодне серце, немов кам'яне, терпить і чекає коли все скінчиться.
 Дівча чудово знає, що життя - це складна річ, яке скоро може скінчитися. І ніхто, й напевне ніколи невзмозі буде зрозуміти істину життя. Хоч як не старатися, хоч як не хотіти, цю істину всю зрозуміє некожен. Зрозуміють лиш ті, що знаютьь всі радості й горе.
 Дівча все чекає своєї черги, щоб припенився цей біль, непоказуючи виду.
 Вона плаче над своєю долею, й чекає, що хтось чи щось викине нарешшті її біль із німої душі і сцілить її серце. А дівча все сумує й чекає, що можливо хтось її почує. І зігріє її серце.