Как тяжело я Вами отболела...

Как тяжело я Вами отболела.
Всё несуразным было, словно сон.
Любовь Далилой разум одолела,
А он проспал, доверчивый Самсон.

Пришла пора теперь прощаться. Будень.
Замёрзли в белых окнах витражи.
И как мы будем, как теперь мы будем?!
Ведь так близки, но две чужих души.

Та сказка дней – она была недолгою.
А светлый сон – ушёл, не удержать.
Сиянье тлеет над моею долею! –
С ним до конца по жизни мне дышать.


Перевод с украинского.
Лина Васильевна Костенко, 19.03.1930 г.р.

Ліна Василівна Костенко, 19 березня 1930р.

"Я дуже тяжко Вами відболіла..."

Я  дуже  тяжко  Вами  відболіла. 
Це  все  було  як  марення,  як  сон. 
Любов  підкралась  тихо,  як  Даліла, 
А  розум  спав,  довірливий  Самсон. 

Тепер  пора  прощатися  нам.  Будень. 
На  білих  вікнах  змерзли  вітражі. 
І  як  ми  будем,  як  тепер  ми  будем?! 
Такі  вже  рідні,  і  такі  чужі. 

Ця  казка  днів  –  вона  була  недовгою. 
Цей  світлий  сон  –  пішов  без  вороття. 
Це  тихе  сяйво  над  моєю  долею!  – 
Воно  лишилось  на  усе  життя.