Покину все...

    
     Покину все, зберуся у дорогу,
     Скоріш поїду у моє село,   
     Вклонюся низько й помолюся Богу -
     В дитинства край знов серце привело.

     У місті я втомилася чекати,
     Коли ж приїду в рідну сторону,
     Мене зустріне на порозі мати,
     Її до себе ніжно пригорну,

     Загляну в очі лагідні, ласкаві,
     Поволі розпитаю про життя.
     Квітують мальви під вікном яскраві,
     Забарвлюючи цвітом почуття.

     Увечері з роботи прийде тато,
     І родичі зберуться за столом,
     Гостинно мама буде пригощати,
     І пісня залунає над селом.

     Притихне вечір, все завмре навколо,
     У тиші пісня, мов струна, дзвенить,
     І тільки соловейко ніжним соло
     Підспівувати буде у ту мить.

     І все оце: і рідне, і знайоме
     Злікує душу стомлену мою,
     А вранці потяг мчить мене додому,
     За милий край я Господа молю.