Нічний сонет
Я про тебе забув, я забув твої очі,
Не співаю пісень, що з тобою співав;
І знайомі стежки, де блукали до ночі,
Я б ніколи для себе уже не обрав.
Я забув - не згадаю твій запах волосся,
М'якість шкіри під дотиком зморених вуст;
Відлетіло усе..., то на мить лиш здалося,
Що від шалу думок я втрачаю свій глузд.
Я б забув... і нічого вже більше не треба:
Чи ж сердець не зів'яв наш п'янкий дивоцвіт?
Чи ж погорд не зросли наші скелі урвисті до неба?
Є у серці потреба! І я волю здобуду,
І сказати я хочу про те на весь світ,
Що тебе не забув! Що ніколи тебе не забуду!
20.01.2013
Ночной сонет - укр
© Copyright: Валерий Гузей, 2014
Свидетельство о публикации №114121700816
Свидетельство о публикации №114121700816
Рецензии