Шумить вітер межі верби
Шумить вітер межі верби, листя опадає;
Ходить дівчина в садочку – козака чекає.
Ой, не ходи дівчинонько, не чекай до ночі –
Вже він іншую кохає, дивиться їй в очі.
Тая друга – чорнобрива, чорна в неї вдача;
Ой, не вір ти їй, не вір, ой, не вір, козаче.
Шумить вітер у діброві, гілля пригинає;
Козаченько свою душу та й занапащає.
Сидить дівчина над ставом, сидить – гірко плаче:
Де ж ти, милий? Де ж ти, любий ? Де ж ти, мій козаче?
Шумить вітер на світанні, сумно промовляє:
Не шукай свого милого – його вже немає.
Київ, 25.07.2005 р.
Шумит ветер меж вербами - укр
© Copyright: Валерий Гузей, 2014
Свидетельство о публикации №114121700788
Свидетельство о публикации №114121700788
Рецензии