Жбурляє небо пелюстками снігу:
Сповити, певно, хоче серця біль...
Кохання наше сковується в кригу...
Надривно завиває заметіль...
Виконує симфонію - "Прощання",
Рве струни і кидає нам до ніг...
Зіщулюється в відчаї кохання...
Минуле засипає білий сніг...
Зневічили кохання обопільно -
Майбутнього тепер у нас нема...
Так холодно, так сніжно-заметільно
Виконує симфонію Зима...
Рве душу те надривне завивання:
Симфонія снігів - до рани сіль...
Спаплюжене, поламане кохання
Маскує у байдужість заметіль...
Симфонiя Зими...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114121601965
Свидетельство о публикации №114121601965
Рецензии
Не гнівайся, не думай! Все мина!
Нехай же не болить образа жодна!
А за зимою неодмінно йде весна!
Та й ця зима не надто вже холодна.
Наташа, вірші твої гарні. Сподобався і цей також.
З глибокою повагою А.Ш.
Александр Васильевич Шилов 26.12.2014 09:21 • Заявить о нарушении
Нехай же не болить образа жодна!
А за зимою неодмінно йде весна!
Та й ця зима не надто вже холодна.
Наташа, вірші твої гарні. Сподобався і цей також.
З глибокою повагою А.Ш.
Александр Васильевич Шилов 26.12.2014 09:21 • Заявить о нарушении
Виконує симфонію зима...
Весна ж - прийде, мій друже,неодмінно...
Що до образи...то її - нема...
То лиш у серці, просто, заметільно...
Зповагою і теплом до тебе!!! ДЯКУЮ!!!
Наталья Кислощук 26.12.2014 14:09 Заявить о нарушении
Весна ж - прийде, мій друже,неодмінно...
Що до образи...то її - нема...
То лиш у серці, просто, заметільно...
Зповагою і теплом до тебе!!! ДЯКУЮ!!!
Наталья Кислощук 26.12.2014 14:09 Заявить о нарушении