Кому-то хлеба.. Лина Костенко

Кому-то — хлеба лишь бы.
Кому-то  — только лавры.
Одна душа — как скрипка,
другая — как литавры.

А здесь не все так четко.
То крылья, то вериги.
От Баха — до чечетки.
От "чижика" — до Грига.

От нежного ноктюрна —
До громовых симфоний.
От возмущений буйных —
до смеха саксофонов.

Все голоса природы,
её оттенки,  виды,
от голоса народа —
до писка индивида.

Все в душу входит цепко.
Вошло — навек осталось.
Такие вот концерты.
Аж, сердце надорвалось.

Оригинал

Комусь  –  щоб  хліба  скибка. 
Комусь  –  щоб  тільки  лаври. 
Одна  душа  –  як  скрипка, 
а  друга  –  як  літавра. 

А  тут  не  все  так  чітко. 
То  крила,  то  вериги. 
Від  Баха  –  до  чечітки. 
Від  "чижика"  –  до  Ґріґа. 

Від  ніжного  ноктюрна  – 
до  громових  симфоній. 
Від  буйного  обурення  – 
до  сміху  саксофонів. 

Всі  голоси  природи, 
всі  види  й  різновиди, 
від  голосу  народу  – 
до  писку  індивіда. 

Все  в  душу  входить  вперто. 
Ввійшло  –  навік  зосталось. 
Оце  такі  концерти. 
Аж  серце  надірвалось.