Зимове сонце більше не лякає,
А гріє навіть краще ніж весною.
В душі безмежне щастя відчуваю,
Бо я кохана: Богом і тобою.
Бо я кохана: щастя неосяжне!
Скликайте суд, я буду говорити!
Клянусь усім,панове вам, присяжним,
Що це можливо – щиро так любити.
Що це можливо – ніжність первоцвітна,
І сьоме небо, досі незбагненне.
У кожного любов різноманітна.
Моя любов до тебе – сокровенне.
Моя любов до тебе – нездоланна.
І сила в ній, немов стіна гранітна.
В душі безмежне щастя , я – кохана
І розквітає ніжність первоцвітна.
Кохана
© Copyright: Аннэт Никонорова, 2014
Свидетельство о публикации №114121400806
Свидетельство о публикации №114121400806
Рецензии
