(Приазовье)
Отой води, солонкуватой,
В степу напився, в край дивлюсь…
А мрii, агнечки строкатi,
Бiжать в бiблiйну давнину.
Обруч, за сивим морем, небто,
Iде Iаков, (має йти),
Он бач – драбинка стоiть з неба,
Його Онучка, в майбуттi.
А там вже боротьба i Ангел,
I вже не сни, якi там сни?!
”Яке ж Iм’я?” – Iм’я не знано,
А вiн: “Ти – Бог,
Ти – Божий Син!”
Цурався iдолiв вiд хамiв,
Нi Дiй з Дємєтрой, а нi Лель;
То ж вiн знайде Єдиний Камiнь –
Як чисту жертву ллє єлей!
… I дише степ. Солодкий запах.
Свiтає день… Було коли?..
Вiд сонцяпек, на схiд i захiд,
Як тин схилився небосхил.
Мелитополь 2011г.
Iаков
© Copyright: Андрей Гордейчев, 2014
Свидетельство о публикации №114121406228
Свидетельство о публикации №114121406228
Рецензии