Л. Костенко, Когда в тоске... Пер. с укр

Когда в тоске от вечности разлуки
небесный спутник людям голос шлёт, –
я думаю есть в точности науки
искусство, вдохновения полёт!
Строфы нет подозрительной, ни слова,
нет лишней строчки, верен каждый знак…

А сколько же поэзий бестолковых
рождается бесцельно, просто так!
Металл непрочный из пустого слова,
затёртых мыслей,
речи вместо дел…

Слепить бы спутник из добра такого, –
он, видно, выше носа б не взлетел.

==================
Костенко Ліна
"Коли у тузі вічної розлуки..."

Коли  у  тузі  вічної  розлуки
супутник  людям  голос  подає,  -
я  думаю  -  у  точності  науки
яке  мистецтво  і  натхнення  є!
Ані  строфи  сумнівної,  ні  слова,
ані  одного  зайвого  рядка...

А  скільки  в  нас  поезій  випадкових
з  нічого  й  ні  для  чого  виника!
Байдужих  слів  металу  нетривкого,
думок  затертих
і  порожніх  слів...

Зроби  супутник  із  добра  такого,  -
напевно,  вище  носа  б  не  злетів.