Ненько моя, ти вгамуй свої сльози солоні!
Сиве волосся сховай під хустиноньки дах…
Гірко та сумно, коли твої діти холонуть.
Жах все фарбує у чорне, пече на вустах.
Земле, ти чемно крокуй, не згинаючи спини. –
Їм буде соромно…ґвалт – не любов,- це з брехні!
Зовсім на тобі немає за горе провини!
Вбивці і злодії тіло катують не в сні.
Місця немає для них у твоїй рідній хаті,
як і біді, що лайном л”ється з їхніх чобіт…
Тільки у бруді не ти, наша Добрая Мати!-
Той, хто приніс тобі лихо до щедрих воріт.
Ненько моя
© Copyright: Екатерина Тодосиенко, 2014
Свидетельство о публикации №114121300660
Свидетельство о публикации №114121300660
Рецензии