Н дня мен без тебе не мина
ні дня не має спокою, й жага,
і далі пересохле горло крає,
а краю всьому мабуть і нема.
Я схоплююсь на вечір і радію,
а може місяць в серці дичавіє,
куди мене ведуть його надії,
коли у невагомості душа.
Мені всі сни мою тривогу
у щастя перетворюють до дна,
Куди мене ведуть твої дороги,
До неба довели уже сповна.
Свидетельство о публикации №114121311210