Ты помнишь... Перевод на укр. мову С. Груздевой

Ты помнишь цвет моих волос... Они уже седеют...
И вьются меньше... Для тебя их выкрашу в цвет смолки...
Но знаю, ты б остановил дурацкую затею!
Меня  - любую  видеть в снах готов, но сны - умолкли...

Я только память - звон души, хоть колокольчик тихий...
Шепчу, когда ты пьёшь один, что нужен мне, как воздух!
Хочу тебя поцеловать, взлохматив дерзко вихри,
Уже не чёрные... Года куда стремглав уходят?

Ты возвращаешь их струной, гитары чуткой песней,
А я из дали голубой прислушиваюсь к звукам,
И чувствую твою печаль, тоскую с нею вместе...
Нежнейшей музыкой любви не прикормить разлуку!

Но по утрам мы вновь близки, когда ты пишешь письма:
Плывут кораблики-стихи рекой воспоминаний
К скале "Забыты", чтобы там, меня одну возвысив,
Напоминать своей душе о том, что было с нами.

               Перевод на українську мову
               Светланы Груздевой
               http://www.stihi.ru/2014/12/16/252

Мого волосся колір ти запам’ятав? – Сивіє…
Не в’ється так… Для тебе я додам потрохи смілки.
Але ти, знаю, зупинив би, наче блазню, дію:
Мене – усяку б уві сни впустив… та ось – помилки…

Я тільки пам’ять…дзвін душі, хоча дзвіночок тихий…
Шепчу, коли один ти  п’єш, потрібний домочадцям.
А  цілувати хочу та куйовдити твій вихор,
Що не чорніє вже… ото ж, куди ці роки  мчаться?!..

Ти повертаєш їх струною, піснею гітари,
Я прислухаюсь в той же час з-за обрію до звуків
І відчуваю смуток твій та з ним сумую в парі…
Кохання музика, між тим, – не їжа для  розлуки!..

Та вранці знову ми близькі, коли листа чекаю:
Рікою спогадів пливуть всі віршики човнами
До скелі забуття, де ти завжди мене плекаєш,
Нагадуючи знов про те, що відбулося з нами…