Запахла грушка... Господи, як ніжно!
Який приємний спогад про домівку...
В гуртожиток принесла вісточку утішну,
Немов Різдво - нову надії зірку.
О як душевно, як же просто,
Так тепло стало в непогоду...
Хоч за вікном прозорим млосно,
Радію гості із городу...
Червонощока груша із домівки -
Яка маленька, а тепло тих рук
Я відчуваю, що зірвали її з гілки
Й меня передали у час розлук.
Оце напевне, є ця безкінечність,
Яка любов"ю серце огортає.
От-тут уся життя доречність,
Що в душу тихо зазирає...
Грушка
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100707
Свидетельство о публикации №114121100707
Рецензии