ПРО ОС НЬ 2014 РОКУ
Притрушує рожевим небеса.
І золотом грайливим укрива поля,
Дарує нам утішні чудеса.
Втішають і лелеки сизокрилі,
Які курличуть на прошання нам.
Крилом махнувши десь у небосхилі,
Привіти шлють вкраїнським воякам.
Яка ж ця осінь… Небеса високочолі…
І дощ дрібненький смуток шле,
Радів би я цьому дощу учора,
Якби не військо чорне зле…
Яка ж ця осінь… Гарна до нестями!
Я, як Костенко, сліпну від краси!
І ми ніколи не опишемо віршами,
Її безсмертний дотик до душі.
Нехай цю осінь не вкриває горе,
Мов простирадло темною імлою.
Хай завжди небосхил буде прозорим,
Не затуманений ніякою бідою….
Свидетельство о публикации №114121100664