Давайте підрахуємо, брати,
Як часто ми схиляємо коліна.
Можливо раз, ну два, а може три
До Бога ми звертаємо моління.
А може й не молилися сьогодні?
ВІд Бога відірвав суєтний будень...
А душі залишились непригодні....
А як же в світі жити далі будем?
Кудись постійно ми всі поспішаємо,
Йдемо незграбно по земній стезі.
Того, Хто дав життя, і не згадаємо....
Згадаємо лише в гіркій сльозі.
Ісус все стукає до нас у двері.
Невже поглохли раптом ми усі?
Розлив свої думки я на папері,
Молюсь, щоб не були пусті вірші...
***
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100634
Свидетельство о публикации №114121100634
Рецензии