Повільно тягнуться хвилини самоти,
На поміч не приходить навіть втома,
Я не змогла лишитись - лиш знайома...
Тепер не знаю хто мені і ти.
Я проклинаю з болем ті віки,
Що заточили людство у безодню,
У рабство часу...у самотню...
Годину, розрива, що на шматки.
В очикуванні тягнеться життя,
Та лише мрія сповнена любові...
Та мало все ж мені тієї болі -
Із часом згинути я хочу в небуття.
Мій календар лишився невагомим,
Він там, де з неба пада білий сніг,
Я не змогла лишитись, а ти зміг...
В моєму серці...тільки незнайомим.
18.02.13
Календар
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2014
Свидетельство о публикации №114121104983
Свидетельство о публикации №114121104983
Рецензии