Монте-Кр сто

Шпарини моєі не свідомості,
Привели мене саме до тебе,
Мов немі дуелянти на скелях,
Ми шукаємо пустий сенс життя,
А чи чуєшь мене саме ти?
Так я про тебе кажу,
Якщо ти зараз сидишь один,
В квартирі і біля тебе немає,
Близькоі людини то ти мій,
Однодумець ти розумієшь про,
Що зараз я втім россказую,
Шпарини моєі не свідомості,
Не раз приводили мене у глухий,
Кут немов все в житті не може,
Бути таким простим мені,
Здавалося що я божеволію,
Від однієй думку про цю холодну,
Самотність мій Монте-Крісто,
В яких ти зараз живешь містах?
Що бачишь?що відчуваєшь?
І коли повернешься додому?
Спокусливо цілую листа,
Який тобі відішлю в той,
Же час я на тебе молюся,
Як на ікону тому що давно,
В тебе закохана я мій Монте-Крісто,
Пообіцяй мені показати в ночі,
Вогні самого Парижу якщо ні,
Я обіцяю, що просто мовчки,
Буду на тебе чекати мій любий,
Коханий і просто такий який ти є,
09.12.2014


Рецензии