То не...
Душа в них солов’їная бринить.
Бо через мить, мов вийшовши із пекла,
Як подих, затамовувала мить –
Весняну дощову, або прозору
Осінню… В світі цілому одна,
Не очі піднімала – душу в гору,
Пила життя із вічності без дна.
Як голод вовчий, снула сном скорбота
І промінь лезом очі опікав.
Ішла я перероблювать роботу,
Ридання заховавши у рукав…
Свидетельство о публикации №114120900052
Вы затронули глубинные, детские струны души...
Вспомнил говор бабушки-украинки, её народную философию, через что ей пришлось пройти, раскулаченной...
Виталий Скнар 25.10.2019 22:34 Заявить о нарушении
Благодарю за тёплые слова
да, я родом отсюда, и многие мои стихи пропитаны здешним воздухом, хоть и на русском языке)
Хелена Фисои 26.10.2019 11:46 Заявить о нарушении