как звон... - из С. Груздевой

              Вольный  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2014/12/08/75

Под  зорями  лёгок  прерывистый  сон,
декабрь  очень  зябко  за  ворот  вползает...
пупырышки  вдруг  по  рукам...  по  плечам...
морозно  шампанское  в  звёздном  бокале,
но  спят  ещё  утро  и  птичий  трезвон...
А  думы...  лишь  дремлют  они  по  ночам...

Замедленно-плавно  зима,  словно  пава,
в  тон  мыслям  остывшим  моим,  в  унисон,
так  вкрадчива,  чопорна  и  величава  –
и  скрип  всё  да  звяк  –  каблучками  звеня...
И  снежною  сетью  взмахнёт,  укрывая,
скользящие  улицы  в  лаке  дождя...

Тебе  я  прощу  и  твоё  "доброй  ночи",
и  всю  отстранённость,  но  сердце  всё  ропщет,
на  что-то  надеется...  меркнет  звезда
и  гаснет  под  стон,  что  гудит  и  пророчит  –
разбудит  округу  тот  храмовый  звон... 
Запомнится...  будет  звучать  он  всегда...
Но  душу  тревожит,  невольно,  надежда:
а  вдруг  ты  не  спишь  в  этой  мгле  полуснежной,
как  я?..  но  растает  несбывшийся  сон...
...как  звон...


            Оригинал:


І ніч на повітрі...
Легкий переривчастий сон,
Бо все ж таки грудень.
І холод вповзає у груди
Морозним шампанським
Із неба промитої склянки
У передпташиному ранку...
І так непомітно, повільно, по-панськи,
Думкам в унісон,
У повітря впливає зима.
І чутно, як кроки чиїсь крадькома
Риплять...
Чи по снігу?
Обставин за збігом,
І серце мережа нічна обійма...
Можливо, й дахи припорошені за ніч,
Чи темно виблискують після дощу...
Тобі я прощу
те твоє « на добраніч»
І звичне, хоч лагідне, відмежування...
На що сподівання?
Зірки мерехтливі
Згасають, чутливі,
Під ранішній дзвін
Від церковної, здалека, вежі –
І серце бентежить
Надія раптова,
Зненацька чудова:
Не спить, може, й він?
Та згодом зникає,
Мов зірка ранкова.


Грудень*-2009
(декабрь месяц)