Моя порадниця нiма...
Вона моя порадниця німа...
Тихесенько їй серце своє виплачу
І душу свою викричу сповна....
Я полюбляю розмовляти з тишею...
Помовчимо удвох...Нащо слова?
Мовчанням, іноді, сказати можем більше ми,
Бо в нім - і біль, і відчай, і журба...
Пройдемося стежинами ми грішними...
А хто у світі цім є без гріха?
Обожнюю я залишатись з тишею:
Порадимось...й потроху біль вщуха...
Свидетельство о публикации №114120900163