Per proditionem

У маренні бездушності витає образ твій
І сльози висохли - в них користі немає.
Ти зрадою холодною малюєш свій портрет.
І продаєш себе, за ціну не питаєш.

Добро і співчуття – тобі лиш атрибути,
Аби вхопить солодку здобич за шкіряк.
Не вимірять грошима ту ціну спокути,
Коли брехнею застилатимеш аж так.

Плодючість твого его – вічний чорнозем.
І справжніх там плодів немає і не буде.
І пристрасті фальшивої твоєї безліч тем,
Що оперу ганебну вельми не забудеш.

Не вкриєш боягузтва за кольором волосся
І заздрості тріумф ти не сховаєш свій.
Пігулки, алкоголь й наркотики востаннє,
Нажаль прискорюють твій бідний заповіт. 

Тримайся ангел…розпусти і страждання.
За тебе я молитимусь, аби простили.
Бо скрізь не відала що коїла діяння,
А відала б якби сталевою брехнею били!

Не піддавайтесь, люди, на петлю,
Шукайте подих щирої надії…
Перевіряйте, думайте на всю.
І будьте справжніми…Радіє
Весіннє сонячко далеке…
Прийде, розтопить всі льоди,
Що так скують земную волю,
Ми не скалічені – живі.
Не докоряйте тяжку долю!

Просякне вітер спокою в душі.
Життя розставить кожного по рангу
І дощ зітре всю тяжкість звідусіль
Несамовитим зоряним парадом…

Кажіть все так як воно є,
Тримайте своє дзеркало прозорим.
Кохайте се життя – кохайте все!
Кохайте щиро, унікально, неповторно!!!

09.12.2014