Занемог... Из Елены Каминской
http://www.stihi.ru/2014/12/08/7450
Ты занемог, увы, несносно…
Давно ты болен – не мгновенье…
Возможна радость – вдохновенье
Писать стихи молниеносно!
Но, может статься, ты не в силах
Остановить часы, как выстрел…
И стразы-звёзды гаснут быстро,
Ночь укрывает шалью синей…
Печаль всё длится!.. А покуда
Устам бы мяты, да той самой...
Желал бы ты живою маму
Увидеть – разве это чудо?
Где сказка?..где любви начало?
Друзья укажут: вон та тропка,
Там спит сомненье-лежебока…
И сразу б радость замерцала!..
Возможно…непредолимо!
Иметь одно желанье мало…
Струна б души моей звучала –
И ты стихи писал, счастливый!
Оригинал:
Ти занедужав сумом звичним…
Давно хворієш… Ще до мене…
Можлива радість – це натхнення
Писати вірші блискавично!
Можливо й те, що ти невільний
Годинам «стій» сказати вчасно…
Тож ясні зорі швидко гаснуть,
І світ вкриває ніч суцільно…
І сум зростає! Ще можливо
Твої вуста хотіли б м’яти,
Бажав би ти наживо матір
Свою побачити… Де диво?
Де казка? Десь кохання перше…
Можливо друзі вкажуть стежку,
Якою згубиш суми-лежні,
Там інша радість замережить…
Можливо… Так, усе можливо!
Одне бажання мати мало…
Струна душі моїй співала –
І вірші ти писав щасливі!
Свидетельство о публикации №114120809753
Маргарита Метелецкая 09.12.2014 16:43 Заявить о нарушении