Привселюдно...

Душа стогне, крається вволю,
Розхристана, на ешафоті.
Та й Серце страждає від болю,
Бо стиснуте, мов у гарроті.
Бо знов лиш - брехня неуявна,
Образи нахабні, прилюдні.
І знову - плювки безпідставні:
Мерзотні, пекучі, паскудні.


Рецензии