Черкаський грудень

Червоноармійцям, що врятували світ. (До 71-ї річниці визволення Черкас 14.12.1943)

Черкаси. Грудень. Ночі чорні крила.
Де ворог на пожежах руки  грів,
Понад аеродромних ліхтарів,
Над розпачем вцілілих димарів
Малі заяскравілися світила.

Дивилися і фріци і івани -
Одні задубло вже й душею там,
А більшість (може більшість...) по хатам -
І хоч в гурті, та з небом сам на сам -
Вдивлялися у ті Христові рани:

Написано одне: "Перемагати!",
А значить, жити ще. Їх марить сон.
Перейдено Дніпро - наш Рубікон.
І човен - вщент, і знищено понтон,
Та вимолила (вкотре!) сина мати.

Комусь у ті хвилини опівнічні
Не йде коротке тепле забуття -
Ніч сповнена гіркого каяття
І тихої надії на життя,
Щоб клясти війни всі на віки вічні.

          ***

Втомились зорі, полягали спати;
В одвірок вітер зосліпу влетів.
Зі Сходу десь, за вісімнадцять днів,
Рік фронтовий - 44-й - брів
Вступати в нашу Армію солдатом.

_________________________________________________


Прекрасний, як на мене, переклад:


Декабрь. Черкассы.
Виталий Карпов
                Красноармейцам, что спасли мир.
 (К 71-й годовщине освобождения Черкасс 14.12.1943)

 Декабрь. Черкассы. Крылья ночи бесьи.
 Враг грелся у пожара – стенолома,
 но выше фонарей аэродрома,
 и дымохода взорванного дома
 вдруг засияли звёзды в поднебесьи.

 Глядят на небо фрицы да иваны –
 одни застыли – уж душою там,
 но многие (пусть в мыслях!) по домам
 толпою шли – (хоть с небом сам на сам) –
 но все смотрели на Христовы раны:

 Написано «Сим победиша ныне!»,
 А значит жить ещё. Хоть клонит в сон,
 хоть перейдён днепровский Рубикон.
 хоть лодка – вдрызг, и утонул понтон,
 но (снова!) Матерь молится о Сыне.

 Устали звёзды, спать пора ребятам.
 И ветер сослепу – в косяк дверной.
 День восемнадцатый с Востока, в бой
 шёл год сорок четвёртый, фронтовой,
 чтоб в нашу Армию вступить солдатом.

                * * *

 К одним, бывает, в полночь, скоротечно
 нейдёт короткое тепло забвенья –
 и ночь, полна раскаянья – сомненья,
 на жизнь – надежды тихой мановенья,
 чтоб проклинать войну потом навечно…

http://www.stihi.ru/2016/12/29/9129
                29.12.2016