нечутно...

…плив місяць над самісінькою водою,
спливав час у тиші на усамітнену душу,
із глибини неба зорі сяяли свічками – 
тішили Вірою, і напували щастям бувшим…
тихе, безвітряне небо мовчало,
снів недосяжних торкалися залишки мрії –
серце тужило, все ж зустрічі ждало,
ніч крокам нечутним самотньо раділа…


Рецензии
замінив був дещо (зовсім) незграбне "бувшим" на, хоча б,: ", що було".
((може, ще й "мрій" замість "мрії")).

а вірш дуже, дуже стильний!

Александр Ярошевский   12.12.2014 01:54     Заявить о нарушении