Муза. Лина Костенко

Ты вновь пришла, печаль моя и  муза,
Не бойся, я не опускаю рук.
Плывет над миром осень, как медуза,
И мокрая листва лежит вокруг.
Твой плащик - чуть накинутый на плечи.
В сандаликах, и босая почти.
Ко мне ты  в непогоду издалече ль?
И одинёшенька в такой ночи!
Была ты во Вселенной или Спарте?
Каким векам светилась ты во мгле?
И по какой непостижимой карте
Находишь ты поэтов на земле?
Ты не стихи диктуешь им, а судьбы,
Духовностью и святостью маня.
Среди поэтов есть счастливей  люди.
Спасибо, что ты выбрала меня!

Перевод

Ти знов прийшла, моя печально музо,
Не  бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
І мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип,ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
Така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.