Ты вновь пришла... - перевод Л. Костенко

And you have come, my sadness and my Muse
Again: don't be afraid - I shan't fall hands to down.
The autumn's floating over the world, as a medusa,
And wet leaves all are scattered around.
And you're - in sandals - not worth to that weather,
Your raincoat - on shoulder as a bow.
How you were going!.. from distance there,
Alone loneliness in night!
Where had you been? In Cosmos, or in Sparta?
What aeons were you shining far?
How do you find on earth - without any sign -
A poet, who's real poet by luck?
Their destiny you govern - not the poems,
Their brows are so grand in light.
There are the poets much better, joyful...
Thank you, that you selected me that time.

---
Ты вновь пришла... Из Лины Костенко
Светлана Груздева
                                           Перевод с украинского:
 

Ты  вновь пришла, печаль моя и муза.
Не бойся:  я не опускаю рук.
Плывёт над миром осень, как медуза,
И  влажный лист рассыпался вокруг.
А  ты  в сандаликах не по погоде,
Твой плащик бантом на плече торчит.
О, как ты шла!..да издали же, вроде,
Одна-то  одинёшенька в ночи!
Ты где была: то ль в Космосе, то ль в Спарте?
Каким векам сияла ты во мгле?
Как  без уведомления,  по карте,
Находишь ты поэтов на земле?
Диктуешь  им судьбу – не строчек ливни.
Чело  столь благородно в свете дня.
Поэты есть и лучше и счастливей.
Спасибо, что ты выбрала меня.


Оригинал:


Ти знов прийшла, моя печально музо,
Не  бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
І мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип,ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
Така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.



Коллаж мой