не лишайтеся без...
…о, безлика байдужість – тінь самого себе
ми її помічаємо рідко,
відбирають сни в мене знов до ранку тебе
лише зоряні очі так мітко
уночі наступають на світ,
цілять в серце самотньої тиші думками…
тіло Вічності – прірва із мрій,
що до волі?.. стаємо самі ми рабами...
опирається той, хто не хоче жаліть,
повертатиме пам'ять в мовчанні кохання,
полонити Любов у слова не спішіть,
щоб зостались навіки цілунків бажання…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114120608665
Свидетельство о публикации №114120608665
Рецензии
