Здригають нервово повітря
В туманно-м’якій площині
Морозом оголені віти
Примхливі і сором’язні.
Грайливо висмикує вітер
З хвилясто-закручених пасм
Зазноби-хурделиці свити
Неміряну пригорщу страз.
Тікає жбурнувши у вічі
Самотньо-сумного вікна,
Що світлом осяяло вічність
Крізь призму замерзлого скла.
І місяць обнявши за плечі
Під звуки зимових литавр
Вкладає утомлений вечір
В колиску ридаючих хмар.
Зима
© Copyright: Алла Гавришко-Бабичева, 2014
Свидетельство о публикации №114120604323
Свидетельство о публикации №114120604323
Рецензии