Сном туман мереживо плете
У верхівках стомленого лісу.
Натягнуло вітром де-не-де
Хмар пухких звисаючу завісу.
Вечір загубився у стерні,
Де його в пітьмі шукали зорі,
Що втопило в місячнім вогні
Всесвіту бездонне синє море.
Розстелила осінь залюбки
Шовковисте ночі покривало
На співуче дзеркало ріки,
Що на хвилі вічність колихала.
Пригоршню криштальної роси
Кинув листопад під босі ноги
На прощання осені-красі
На узбіччя довгої дороги.
А на ранок снігом замело…
Чорне раптом стало біле-біле…
За вікна мого спітнілим склом
Розправляє грудень ніжні крила.
Сном туман мереживо плете
© Copyright: Алла Гавришко-Бабичева, 2014
Свидетельство о публикации №114120604313
Свидетельство о публикации №114120604313
Рецензии