Ніч, ковтнувши сльозу Діони*,
З декорацій «бенкетного залу»
Змила барви дощем циклону
У бетонну стічну канаву.
У польоті в полоні вітру
Шматували кленову мрію
І безжально у твань розмиту
Затоптали потоки-змії.
Тільки місяця ніжний промінь,
Обійнявши спітнілий ганок,
У осінньої зливи повінь
Зустрічає жовтневий ранок.
*Діона – богиня дощу у давньогрецькій міфології
Осенний дождь
© Copyright: Алла Гавришко-Бабичева, 2014
Свидетельство о публикации №114120604223
Свидетельство о публикации №114120604223
Рецензии