Встеляє осінь золота мої стежки
І сивий папороті лист приляг спочити…
Я зігріваю ніжним дотиком руки
Іще усміхнені в траві останні квіти.
За сине море відлітають журавлі,
Печаллю в очі зазирнувши сірій днині,
І тільки клекіт запізнілий вдалині
Зриває маску таємничу з неба сині.
Десь гладдю вишитою стелиться туман
І за завісою мої ховає мрії…
Холодний дощ на підвіконні, мов шаман,
Що розчинився у улюбленій стихії.
Збігає краплями по склу в минуле час,
А серце прагне до життя добратись суті –
Це просто осінь в шармі трендових
прикрас
На мить запрошена в думки мої розкуті.
Осень золотая
© Copyright: Алла Гавришко-Бабичева, 2014
Свидетельство о публикации №114120604196
Свидетельство о публикации №114120604196
Рецензии