Я ковтала холодний смуток

       ***
      Я ковтала холодний смуток
      У розпечений день безмовний,
      Одягалась у вовче хутро,
      Коли місяць яріє повний.

      І торкалась думками трунку,
      Що блукає у серці мертвім,
      Не чекаючи порятунку
      Позабутій Богами жертві.

      Застигала свічі сльозою
      Під розколотим навпіл небом,
      Сонце-мрією над грозою
      То спинялась, то йшла до тебе.

      Час, що бився в долонях вперто,
      Обійняти хотів за плечі…
      Знаю, варто було померти,
      Щоб ожити в піснях лелечих.


Рецензии