ми симфонiя слiв...
на струнах думок виспівує дощ,
неначе то сльози летять чиїсь з неба
і грають симфонію краплі бездонь,
морзянку вистукують серце з дощем…
часи на стіні в перегук із ними
лишають в відлунні натхнення мене
у тій піднебесній і спокій, і сила,
в ній інший початок, і втрат наших щем…
дрімоту просторів розбурхують мрії,
але диригент для всіх нас один –
Він струнами наших сердець володіє,
щоб всі називали себе ми людьми!..
Свидетельство о публикации №114120601898