Маргарита Метелецкая Волшебный взлёт

 Уж месяца блестит подковка,
 И звёздами небес свод полон.
 Забился мотылёк в окошко,
 Сильнее пахнет маттиола.

 Святые ангелы роятся
 И зажигают звёзды в небе.
 Петь песни птицы не боятся,
 Хотя погас светильник Феба.

 Присматриваюсь на крылечке,
 Притихшие как дышат нивы,
 Как звёздный путь белеет Млечный,
 Внимаю птичьим переливам:

 Поют и прославляют лето
 От вечера до зорьки самой,
 Красу поют земному свету,
 Любви извечный гимн слагают.


       
 Чарівний злет               

Вже місяця срібляста скибка
На небі видалась спроквола,
Нічний метелик б'є у шибку
І пахне дужче матіола...

Рожеві ангели рояться -
Зірки запалюють у небі...
Пташки співати не бояться,
Хоча вже згас світильник Фебів...

І я на ганку придивляюсь,
Як дихають принишклі ниви,
У сяйво місячне вгортаюсь
І слухаю пташині співи :

Співають серенади літу
Від смерку і, мабуть, до рання :
Про всі принади цього світу
І...про чарівний злет кохання...