порожнiй вiдчай...
кольорами радісно-печальної осені
холодні очі неба тремтіли сльозами,
і падали сльози услід, мов лопотіли
жадібні слова у п’янкому молінні
до відчаю втраченого теплого літа,
до відсутності бажаної надії:
«зачекай, зупинись, повернись…»
Свидетельство о публикации №114120501841