***
І сліз нема — бодай прополоскать
Оту безвихідь до кісток пекучу,
Яку не передихать, не сховать.
Як ржавий цвях після нагайки в тіло…
Так точить хутро ненажера-міль.
Було усяк, та так ще не боліло,
Ще так ніколи не судомив біль.
Свидетельство о публикации №114120410343