Вербово-тополина заметiль

Я міг напевно вже годину спать
в твоїх обіймах, на м`якій перині,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева у прірви,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким, піти до кого в прийми?

Я міг напевно на життя все стать
тобі коханим, рідним і єдиним,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева на клумби,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким? Я був таким бездумним.

А ти чекала. Ти втомилась ждать.
Я не приходив, бо під листопад...
Закрила двері, вікна, очі, душу.
Тебе їх відчинити не примушу,
я розумію: ти втомилась ждать.
То забери й сльози палку перлину,
я не приїхав, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.

10.2009


Рецензии
Так заворожуюче і так гарно про вербово-тополину заметіль. Я у захваті. Уже вчу напам'ять. Спасибі за приємні хвилини.

Нина Трало   14.12.2014 16:43     Заявить о нарушении
Дякую за приємність від рецензій і віршів.

Игорь Герасименко Кременчугский   15.12.2014 13:01   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.