***
Бо з неба ясного не хлине злива.
Хоч не далека вже зима, -
Надіюсь, прагну і бажаю дива:
Що заіскриться небокрай,
Повернеться далека мила.
Люби мене, люби, кохай,
Хай в вись несуть кохання крила!
Колись, в привітні дні весни,
Мене кохання жаром обпалило.
З тих пір приходиш в мої сни,
Мов незрівняне незабутнє диво.
Тоді світився небокрай,
А в тілі вирувала сила.
Кохання чарівний розмай
Розкрив свої духмяні крила.
Ти знов з'явилась, мов весна,
В осінні сірі дні, така вродлива,
Чекав і мріяв недарма,
Бо не така, як всі, а особлива.
І засвітився небокрай,
Замріяна душа ожила,
Люби мене, люби, кохай,
Так хочеться в житті хоч трохи дива.
16.11.2014
Свидетельство о публикации №114120304711