Ні нарікання, ні образи, ні жалю...
Зима штрихами замалює літо.
Сніжинок у долоні наловлю,
Як цвіту із дерев.
Несамовито
Завиє хуга,
Затріщить мороз,
Сади одягнуть убрання вінчальні.
На клавесині вітер-віртуоз
Зіграє світлу музику печалі.
По вицвілім небеснім полотні
Вечірнє сонце скотиться горіхом.
Прилине спогад, наче уві сні,
І я у ньому відшукаю втіху.
Сніжинки кришталеві у руках
Внесу в тепло затишної кімнати.
І будеш ти у серці та думках,
Бо я тебе не зможу не кохати.
27.11.2014р.
Нi нарiкання, нi образи, нi жалю
© Copyright: Наталя Мазур, 2014
Свидетельство о публикации №114120300379
Свидетельство о публикации №114120300379
Рецензии
Не. Ничего теперь не жалко. Лето.
Ушло. Я рада что зима пришла и
Снежинки, что жемчужинкою это
Напоминают мне, как я страдала...
Ох, невнятно и нопонятно... Плохо перевел. А помоги? постарайся перевести ха мову хоть одно из моих стихо? Тоже не получится?
:-)
Сергей Белорусов 13.01.2015 02:07 • Заявить о нарушении
Ушло. Я рада что зима пришла и
Снежинки, что жемчужинкою это
Напоминают мне, как я страдала...
Ох, невнятно и нопонятно... Плохо перевел. А помоги? постарайся перевести ха мову хоть одно из моих стихо? Тоже не получится?
:-)
Сергей Белорусов 13.01.2015 02:07 • Заявить о нарушении