Подкова с украинского

*** (Жиленко Ірина Володимирівна, http://ukrlit.org/zhylenko_iryna_volodymyrivna/pidkova)

Була зима. Ішов зелений сніг.
За ним — рожевий. Потім — фіалковий.
І раптом протрюхикав на коні
Дідусь Мороз. І загубив підкову.
Та не просту. А золоту. Таким,
на місяць схожим, серпиком лежала, —
аж розгубились в небі літаки,
кричали: «Мама!» —
Й крильцями дрижали.
А я знайшла. Сказала їй: — Світи
тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —
Зійшлися і роззявили роти
сімсот роззяв. Стоять вони і досі…
Круг них світився то зелений сніг,
то голубий, то ніжно-фіалковий.
Вони стояли вперто, день при дні, —
зачарувала їх моя підкова.
Що ж, покладу підкову в чемодан,
куплю я шубу. А тоді поїду
в Лапландію. Хоч трішки і шкода,
вже так і буть — віддам підкову Діду.
Оце і все. А сніг звичайним став.
Легкий і рівний, пада, пада, пада…
Роти закрили всі сімсот роззяв.
І розійшлись… І полягали спати.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Была зима. И шел зеленый снег.
За ним – шел розовый. Потом - лиловый.
И вдруг промчался на лихом коне
Сам Дед Мороз. И потерял подкову.

Но не простую. В золотой красе,
Она, как месяц, серпиком лежала, -
Аж растерялись самолеты все -
Кричали: «Мама!» - крыльями дрожали.

А я нашла. Сказала ей: - Свети
Здесь, на окне. Мне чтобы все сбывалось! -
Семьсот зевак сошлись, раскрыли рты
И до сих пор с открытыми остались...

Вокруг светился то зеленый снег,
То голубой, а то опять лиловый.
Они стояли тупо, много дней -
Очаровала их моя подкова.

Что ж, положу подкову в чемодан,
Куплю тулуп. Ну, а потом поеду
В Лапландию. Хоть жаль немного - ан,
Уж так и быть - отдам подкову Деду.

Ну, вот и всё. А снег обычным стал.
Легкий и ровный, падал, падал падал...
Закрыли рты все те,кто разевал.
И разошлись... И спали до упаду.