…з невідомої вічності дощ
напуває слізьми щастя очі,
крізь нездійснені сни
йде на світ,
усіває краплинками,
наче сяєвом всіх,
як і зорі крізь сито
він шляхи наші з вами
і біжить собі далі…
чи то долю пророчить?..
не забуде про нас одиноких...
розганяючи сумнівів дим
вітер скупчені хмари зриває,
мов би тугу із тиші безсоння
і кружляє з дощем спустошені вулиці мрій
не міркує, на щось натякаючи знову,
не жартує ні з ким…
просто йде, бо так треба –
без слів…
слiзьми радостi печалi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114120101735
Свидетельство о публикации №114120101735
Рецензии