Опустошённость

Мокрые деревья, листья и цветы...
Плачет где-то небо, там, в тучах.
Всё мокрое и такое печальное.
Смотрю на небо - всё серое вверху,
Смотрю на землю - там речка течёт,
И мама ребёнка за руку ведёт,
Зонтиком прикрывает...
Дождь уже сильный накрапывает.
Под окном растёт каштан,
Он весь вымок, как старый дед,
Вода под ним хлюпает...
Наверное, он тоже ласки хочет.
А я стою на балконе около окна,
Мне тоже чего-то не хватает.
Но чего??? Про это никто не знает.
Открыто окно:
Дождь идёт потихоньку, уже перестаёт,
А, я, вот-вот заплачу...
Другого выхода я не вижу.


розмістив MunytK@
Вірш про кохання № 5606

Мокрі дерева, листки і квітки
Плаче десь небо там і хмарки.
Все мокре таке і сумне.
Дивлюся на небо - все сіре вгорі,
Дивлюся додолу-там річка тече,
і мама дитятко за руку веде
Зонтиком прикривє,
Бо дощ дуже сильний накрапає.
Під вікном росте каштан
Він намок як дідуган.
Вода під ним хлюпоче,
неначе ласки хоче.
І я стою одна-
на балконі біля вікна.
Мені теж чогось не вистачає,
Але чого??? Про це ніхто не знає.
Вікно відкрите
Дощ іде - потроху вже перестає.
а я зараз заплачу,
Іншого виходу я не бачу.