от ми i дочекалися зими
і хмари темні небокраї орють,
мені таки нагадують вони
ту землю, що дала життя нам, чорну.
мені таки нагадують вони
ріллю і самі перші перелоги,
і ще б нам дочекатися весни,
і ще б нам дочекатись перемоги.
от ми і дошукалися небес,
хіба ж багато хочем, тільки манни
снігів, і, щоб весною знов воскрес
зелений степ із-під зими саванів.
а поки - під ногами пил і степ,
і підставляє поле своє лоно,
і вкотре в небі місяць все росте,
і вітер пригортає віти сонно
Свидетельство о публикации №114112800903