Укра нське щастя поема

Є тихе українське щастя.
що підіймає ажє до неба -
знайти ще меншого за себе,
щоб трохи з нього познущаться.
***

Той нарід живе у багатій державі
і має від жита багато врожаю,
хто всіх поважа і на те не зважає,
що жити весь час йому хтось заважає.
***

Куди не плюнь, навкруг усі пани.
І чути це набридло, остогидло.
Бо не на всіх пошиті жупани.
Де є пани, там мусить бути бидло.
***

Комуністи, націоналісти
б*ються - ділять крісла та столи.
Всі ці "істи" смачно хочуть їсти,
а робити їм нема коли.
***

За що українців я не поважаю?
Здається весь час їм, що їх зневажають.
Якщо не принижують, то ображають
і жити на світі їм всі заважають.

Дав бог цим панам  найродючіші землі
і море, і гори,і силу і вроду.
А доля завжди в них мізерна, мерзенна,
бо роблять вони одне одному шкоду.
***

Ой дасться, панове, вам пісня взнаки,
понівечить безліч народу,
коли ви з прадавніх давен козаки,
а хтось - не козацького роду.

І буде не пан вам, а тільки пропав.
Заплаче розбита бандура,
коли ваш атаман - Бандера Степан,
А батько ваш - Симон Петлюра.

І мертвими стануть усі, хто живі.
З земною зіллються корою,
як з тих, хто стояв по коліна в крові,
ви робите нині героїв.
*** 

Ми мову вкраїнську вивчаєм давно.
Та досі, немов немовлята,
живем і не знаєм - Гумно, чи hумно -
як літеру "h" вимовляти.

Діяспори вітер з екранів та шпар
дме так, що ніїто не второпа -
чи гривна, чи гривня,долар чи доляр,
Європа чи може Европа.

Вимову цю слухать - урвався терпець.
Яка ж там тварюка несвійська
десь зверху керує, нехай йому греци -
- "Хай гірше, аби не російське"!!
***

Палкі про мову нині чую я промови.
Слова в них чисті, а думки, чи не брудні?
Немов такі в нас запроваджені умови,
щоб ми цуралися і мови, і рідні.

Я цим промовцям кину факта межи вічі -
Хоч і не рідна мені мова ця, на жаль,
якимось чином я і вчив її, і вивчив,
і не помітив, щоб мені хтось заважав.

То ж схаменіться, Ен-Єр-Уховські поети.
Покиньте натовп очманілий нуртувать.
Пишіть бо краще ви поеми та сонети,
аніж про мову лисомудро хитрувать.

Нехай до влади не свербить вам нетерплячка,
бо не по ваших рейках ваш посуне РУХ.
Ох, не виймали б ви корка з тієї пляшки,
де спить зачинений жовто-блакитний дух.

Всі ті, хто дух цей легковажно розпаляє,
народ ведуть свій до вірменської біди.
Почнеться бійка між хохлами й москалями,
а винуватці будуть, як завжди - жиди.
***
1987 год

Я Першим був у свята та у будні,
де збори, де сівба, де молотьба.
А нині всі, як вийду на трибуну,
волають, мов сказилися - Ганьба!

За що ганьбити, юшка би вам з носу.
За той квиток, що ніже вже сховать?
Та я ж віддав за нього стільки "взносів",
що міг на них би дачу збудувать.

Ви кажете, що є у мене дача?
І що мій тин за день не обійти?
Та не були б дурні ви та ледачі,
і в вас такий самий же був би тин.

Ви кажете - нема у вас квартири,
що до вподоби хата вам моя?
Та йшли б собі ви мовчки в рекетири
і мали би все те, що маю я.

Ви кажете - Давно не їли м*яса
і що горілка, буцім-то, гірка.
Брехня про те, що в нас не можна вкрасти
нічого без червоного квитка.

Дивись, які дани широкополі!
Іди та що завгодно накоси.
Тримай, як йдеш з роботи, очі долу -
Лежить щось зле? Поцупив та неси.

Та шо вас вчить, галушки безпартійні.
Вошва. Антелігенція гнила.
Для того ж вам порібна самостійність ...
аби за мого сістивам стола.

Хай інша пика влізе на трибуну,
хай інший піп освячує вівтар,
а правди,як нема, так і не буде.
Це я кажу вам - Перший Секретар.
***
1989 год

У місті Чернігів
вирує юрба.
Всі бомжі й ханиги
волають - Ганьба.

Вигукують гасла.
Плакати несуть -
- Хто з*їв наше м*ясо?
Хто вкрав ковбасу?.

В тривозі всі боси.
В облозі обком
Народ там, як оси,
бо пахне медком.

Розбурхані маси
там кличуть на суд
всіх тих, хто з*їв м"ясо,
хто вкрав ковбасу.

На землю найвищий
зійшов секретар.
Іх жаху, що вийшов,
заїкою став.

- Ну що вам неясно.
У чім, каже, суть?
- Хто з*їв наше м*ясо?
Хто вкрав ковбасу?

- Та тихше ви, цитьте.
Не ладен обком
усі дехвіцити
злизать язиком.

І цапові ясно,
чому їх нема.
Усюди, де "гласність",
там їжі чорт ма.

А люди довкола
похмурі та злі.
Гудуть наче бджоли.
Ревуть, як воли -

Нема в наших яслах
зернини вівса.
Хто з*їв наше м*ясо
і де ковбаса?

- Та годі вам хлопці,
тут репетувать.
Розходьтеся з площі
мерщій працювать.

Бо будемо з вами
ми гризти кору.
А всі комуністи ...
Перейдуть у РУХ.
***
1989 год