Невил ковна хвороба

Не будь дурною, лярво!
Твоя душа така прекрасна,
А ти все шукаєш свою долю
І довіряєш себе тільки алкоголю.

Ти була моїм єдиним коханням,
Вже нічого скривати від тебе.
Я прожив так мало часу на Землі,
А вже хочу накласти руки на себе.

Що ти з мене зробила?
Я відчуваю як по моїм дротам
Йде солодкий сік ненависті.
Ти не бійся!
Ти вже мою хтивість давно вбила!

А може тебе треба вирізати,
Як той аденоїд в горлі,
Який я так досі і ношу у собі.
Що ж ти цим хочеш доказати?

Коли затужиш за мною
Просто позвони, зрозуміла?
Я буду хекати на телефон
І чекати, доки рука  моя не оніміє.

Настала така тупа тиша,
Що я бачу у кімнаті дивні символи,
Які так і просяться на аркуш паперу,
Але вимальовуються лише стволи.

Але з тих стволів стирчать троянди,
А на моїх очах висихають сльози.
Я би випив до дна твою глюкозу,
Але ти почепила на себе гірлянди.

Ти наче вірус СНІДу, який не лікується.
Ти ракова пухлина,що вбиває у мені особистість.
Я запитує у себе, чи є в тебе совість?
Але я забув, що ти не лікуєшся!

 


 


 


Рецензии