Голова

Кабану, з сільської хати, закортіло годуватись
у колгоспному хліву.
Та давай собі орати, що скотині обирати
треба нову Голову.

Щоб потрапить до корита  і постійно бути ситим,
поросяка мовив так:
«Я, шановні мої браття, буду палко і з завзяттям
«прибирати» наш барак.

Обіцяю вам, свинота, що отримає голота
по смачному пирогу.
I іще, усі у  стаді, будуть митись в шоколаді,
їсти фрукти та нугу.

Псам колгоспним, я поденно, дам по тисячі копчених,
солоденьких кісточок.
Всім коровам і баранам  презентую  кожен ранок
свіжої трави пучок.»

Звірі дружньо заричали, «Слава Хліву» прокричали
й зжерли жирного бика.
I таки, як повелося,  тую тупу удалося 
замінити на хряка.

Півня хама,  та барана із відбитими рогами
й божевільного кроля,
боров взяв собі до ради, щоб питати їх поради,
як стояти у руля.

Першим чином усіх тварей, у яких червоні харі,
відрядили в три чорти.
Та і тим, хто був їм близьким, та хапав з тієї ж миски
повеліли відійти.

I сказали, що віднині, із тризубами на спині
будуть всі входити в хлів.
А для цього треба взяти, та  бігом заклеймувати
тих свідомих баранів.

Решту хутко половити, та негайно посадити
у окремі бараки.
Неслухняних же на бойню, або звірячу помойню
відправляти залюбки.

Скрізь таке життя настало, опинилося замало
всім буденного харчу. 
Нова «влада» стала жерти і у хату свою перти
їжі скільки досхочу.

А таки незадовільних, із свідомих, надто сильних
відрядили у ліса.
Щоб ведмідь такому звіру, поздирав скоріше шкіру,
та заслав на небеса.

Отже як не обирайте, та гидоту не спиняйте,
завжди прийде той брехун,
у кого найбільша морда і хто б’є усі рекорди,
як найкращий балакун.