«Подих часу»
Слова безсилі. Білий аркуш.
Прозора тиша. Пауза. Самотність.
Затамувався подих часу.
Водою обернулась невагомість.
Вода, що стала щирими сльозами,
Дощем, що забирає таємниці в землю.
Блукаючи в річки, вона з усіми нами
Лише шукає спокій в океанських тернах.
У замкненому колі дні танцюють,
Реальності малюючи картину,
Гортаючи і щастя й горе у сліпую.
Лише роби добро та не стріляй у спину!
Всім байдуже. Усі закуті в кайдани бажання.
Чи Батьківщина ще дорожча за готівку?
Чи совість продали за пуд страждання?
Чи то любов свою у дріб’язок звели?
Чинити опір болю є даремна праця
Але здаватися не хочеться напевно.
Коли пекучий біль впивається зненацька
І роздирає душу вщент той крик нестерпний.
Слова безсилі. Білий аркуш.
Прозора тиша. Пауза. Самотність.
Затамувався подих часу.
І знов та порожнеча. Знову нерухомість...
Podyh chasu
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2014
Свидетельство о публикации №114112800215
Свидетельство о публикации №114112800215
Рецензии