«Віддаю...»
Там де історія закінчує свій термін
І між людьми стоїть сталевий клин,
Де починаються світи палких ілюзій
В мільйонах фарб неписаних картин...
Проміння світла простягаються у вікна,
Що відкриваються у всесвіт всіх причин.
Прозорим сяйвом відбивається майбутнє,
Де очі бачать, а душа кричить...
Відображаються надії невідомі,
Спалахують і тануть мов свіча...
Вона горітиме доки любов на волі
Ховатиме тепло в рідних очах.
Там де історія закінчує свій термін,
І між людьми стоїть сталевий клин,
Я віддаю свої думки до неба...
Себе всього - від мрії до клітин...
Viddayu
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2014
Свидетельство о публикации №114112800102
Свидетельство о публикации №114112800102
Рецензии